Анатолій Пашинін — людина, яку було легко помітити в кадрі: широка посмішка, впевнена постава й голос, що не боїться сказати правду. Він народився 15 вересня 1978 року в невеликому містечку Світловодськ Кіровоградської області у родині військових — серед дисципліни й постійних переїздів формувався його характер, що поєднав в собі силу й чутливість.
Юність Пашиніна пройшла між спортзалом і інженерними парами — він займався боксом і карате та вчився в інженерній академії в Запоріжжі, але зрештою його потягло на сцену. Переїзд до Москви став переломним: він вступив до Вищого театрального училища імені М. З. Щепкіна і з початку 2000-х почав з’являтися у фільмах і серіалах, здобуваючи впізнавані образи у «Адміралі», «Ми з майбутнього», «Втечі» та інших популярних серіалах.
Але його шлях не був прямолінійним акторським успіхом. Пашинін брав участь у різних розважальних телевізійних шоу — у 2003 році у шоу «Форт Боярд», а у 2012-му — танцював у програмі «Танці зі зірками», де відкрився публіці з іншої сторони.
Коли Україна змінювалася у 2014-му, змінився і сам Анатолій. Він повернувся з Росії до рідних місць — спершу в Запоріжжя, а згодом приєднався до добровольчого батальйону «Арата» і воював на Донбасі, захищаючи територіальну цілісність України. Це не просто епізод у біографії — це чітка громадянська позиція, яка визначила його подальше життя.
Пашинін не приховував складних особистих виборів: у розмовах він говорив, що поки що не поспішає повертати українське громадянство й оцінює своє становище прагматично — як певний спосіб захисту в умовах нестабільності. Цю думку актор висловив в інтерв’ю ще в 2018 році.
Пашинін пробув у лавах Української добровольчої армії недовго. За словами командира 8-го батальйону УДА Андрія Гергерта, у коментарі для Obozrevatel, Пашинін служив близько двох місяців, із яких один провів безпосередньо на передовій. Усе це він робив, маючи російський паспорт, але серцем — стояв за Україну. Де актор перебуває зараз і чим займається — невідомо: у соцмережах він з’являється рідко.
Для глядача це важливо: у його біографії немає лаконічних кліше, лише життєві повороти, які роблять його постать людяною й живою. І хоч сьогодні ім’я Пашиніна може звучати не на перших шпальтах таблоїдів, його історія нагадує: іноді актор — це не лише образ у кіно, а людина, здатна стати на захист принципів, навіть якщо це означає піти проти очікувань і самих пропозицій кар’єри.
