Ім’я Михайла Поплавського давно стало окремим брендом. Для когось він — “співочий ректор”, для інших — майстер гучних цитат і ефектних жестів. А хтось сприймає його як людину, яка десятиліттями формувала обличчя української культурної освіти. Саме тому новина про те, що він залишив посаду ректора Київського національного університету культури і мистецтв, прозвучала вкрай несподівано. Понад тридцять років управління — і ось контракт завершився. Без скандалів, без гучних заяв. Просто закінчився термін. А що ми взагалі знаємо про життя Поплавського?
За яскравим публічним образом завжди стояло особисте життя. Менш відкрите, інколи навіть загадкове. Офіційно він був одружений двічі. Перший шлюб трапився, коли йому було лише двадцять чотири. Дружину звали Людмила Глібієвська, вони були земляками. Шлюб продовжився трохи більше року. Молодість, амбіції й різні погляди на майбутнє швидко розвели подружжя в різні боки.
Друга історія кохання розпочалася на початку 80-х і теж із Людмилою. Вона навчалася на бібліотечному факультеті інституту культури. Познайомилися вони, як у кіно, на дискотеці. Легка музика, молодість, танці — так народився шлюб, який тривав майже три десятиліття. У цьому шлюбі народився син Олександр — єдиний офіційно визнаний спадкоємець.
Про другу дружину Поплавського відомо небагато. Вона не прагнула камер і не шукала уваги журналістів. Поки чоловік збирав овації, Людмила залишалася в тіні, з’являючись поруч лише зрідка. Відомо, що вона займалася туристичним бізнесом, будувала власну справу без зайвого галасу. Сьогодні Людмила — турботлива бабуся трьох онуків. Вона допомагає синові та тримається подалі від світських хронік.
Їхній шлюб закінчився у 2009 році. Без публічних драм, без бурхливих з’ясувань стосунків у медіа. Сам Поплавський не раз у своїх інтерв’ю запевняв, що ніколи не відчуває себе самотнім. Він любить повторювати, що життя має смак, коли поруч є молоді та красиві жінки й натхнення. Його висловлювання часто викликали суперечки, але байдужих майже не залишали.
Подейкують, що у Поплавського є ще четверо дітей від студенток, народжених поза офіційним шлюбом. Усі вони забезпечені грошима та житлом. Поплавський нібито підтримує стосунки з ними, хоча ніколи не виносить це на публіку. Правда це чи частина міфу навколо його імені — сказати складно. Та й сам він, здається, не поспішає розставляти всі крапки над “і”.
Сьогодні, коли завершилася його тридцятирічна епоха в університеті, постає цікаве питання: чи справді він пішов, чи просто змінив сцену? Бо Поплавський із тих людей, які не зникають. Вони завжди знаходять нову аудиторію, нову роль. І, можливо, найцікавіший акт його історії ще попереду.