Цього року ім’я Руслани знову опинилося в центрі гучного скандалу. Під час фіналу Нацвідбору на “Євробачення” співачка відкрито закликала голосувати за учасницю Вікторію Лелеку. І все б нічого, якби вона не була членом журі… Частина глядачів звинуватила її в серйозному порушенні правил. Соцмережі закипіли. Та якщо хтось думає, що Руслану можна зламати хвилею критики, — він явно не знає її історії.
Ця жінка звикла йти проти вітру. І саме вона свого часу вперше принесла Україні перемогу на пісенному конкурсі “Євробачення” — у 2004 році. Тоді про Україну заговорила вся Європа, а ім’я Руслани стало символом сили, драйву й нової музичної енергії зі Сходу. Сьогодні співачці 52, але, дивлячись на неї, складно повірити в ці цифри. Струнка, підтягнута, з тією самою іскрою в карих очах. Вона ніби несе в собі внутрішній вогонь, який не згасає з роками. Та за цією впевненістю стоїть довгий шлях.
Руслана Лижичко народилася 24 травня 1973 року у місті Львові. Вона почала співати ще тоді, коли більшість дітей лише вчилися читати. Музична школа стала для неї не просто гуртком, а другим домом. Згодом — навчання у Львівській консерваторії імені Миколи Лисенка на диригентському відділенні. Диригування навчило її керувати не лише оркестром, а й емоціями залу.
На початку 90-х вона сміливо заявила про себе на фестивалях “Червона рута” та “Тарас Бульба”. Тоді її складно було впізнати: коротка стрижка, стриманий стиль, жодної “амазонки” на горизонті. Вона шукала себе і не боялася змінюватися.
1995 року Руслана вийшла заміж за продюсера Олександра Ксенофонтова. Разом вони створили студію “Люксен”, яка займалася озвучуванням реклами й відеопроєктів. Це був період тяжкої роботи.
Поворотним став 1997 рік: перемога на фестивалі “Таврійські ігри” і перший кліп на пісню “Ти”. Саме тоді з’явився новий образ: пишне кучеряве волосся, сміливі сукні, впевнена пластика. Вона більше не просто співала — вона випромінювала енергію.
А потім був вибух. Пісня Wild Dances стала справжнім культурним феноменом. Її ритми, натхненні карпатськими мотивами, поєднані із сучасним звучанням, підкорили Європу.
На сцені “Євробачення-2004” Руслана з’явилася в образі войовничої амазонки — з довгим прямим волоссям, у “хижому” костюмі та з кубиками пресу. Цікаво, що для створення номера співачка тренувалася майже як спортсменка: щоденні репетиції, силові вправи, робота над витривалістю.
Сьогодні Руслана не зупиняється. Вона записує нові пісні, активно займається благодійністю, підтримує військових і волонтерські ініціативи. Її життя — це постійний рух. Можливо, саме в цьому секрет її форми й молодості: не стояти на місці.
Так, навколо неї знову можуть вирувати суперечки. Але якщо придивитися уважніше, стає зрозуміло: Руслана — це не просто співачка. Це характер. Це впертість. Це жінка, яка одного разу змусила Європу танцювати під українські ритми і досі не дозволяє світові забути, хто вона така.