«Уявляєш, він назвав мене феміністкою!» — з переляканими очима сказала подруга. Так, справді, у нашому суспільстві це слово має швидше негативне, ніж нейтральне забарвлення. Про позитивне тут навіть не йдеться. Ситуація для XXI століття ненормальна, дивна, але реальна. То як же сталося, що українці бояться терміну «фемінізм», ніби злого демона, який от-от прийде і зітре на порох усіх чоловіків? Чому ми вперто продовжуємо святкувати 8 березня як «День весни, жіночності та краси», а не «Міжнародний день боротьби за права жінок», яким його проголосили в ООН ще у 1977 році? Відповідь: від браку інформації помноженого на бажання її отримати та усвідомити. І це в еру його величності Гуглу! Що ж, час розвіяти ці міфи-привиди. Бо ж насправді фемінізм – це прогресивний рух, покликаний розвивати суспільство, а не навпаки. То ж давайте ближче познайомимось із тим, що нас так лякає у цьому терміні:
Привид 1. Фемінізм – вигадка жінок, щоб утискати чоловіків
Термін «фемінізм» ще у XIX столітті вигадав чоловік – Шарль Фур’є, французький соціаліст-утопіст, який вважав, що передумовою прогресу є надання обом статям рівних прав та можливостей. Йдеться про боротьбу за те, щоб жінки отримали права належні людині загалом і це жодним чином не відбирає їх у чоловіків та ніяк не утискає. Просто вдумайтесь: у Швейцарії жінки отримали виборче право у 1973, у Португалії в 1974 а, наприклад, право відкривати рахунки у банках на своє ім’я та розпоряджатися власним майном англійки здобули лише у 1975. Тобто, 1961 людина уже в космос полетіла, а у колисках західної цивілізації жінка ще не могла на вибори піти із власною чековою книжкою у сумочці.
Привид 2. Зараз ніхто жінок не утискає, це вигадана проблема. Рівності досягнуто
Звісно, зараз все значно краще ніж 100 років назад, проте проблеми є і вони реальні. З 2006 світ навіть почав відслідковувати Індекс гендерного розриву (англ. Global Gender Gap Report). Це комплексний звіт-порівняння поділу прав, ресурсів та можливостей у кожній окремій країні, що висвітлюється щорічно на Всесвітньому економічному форумі. У цьому документі – 370 сторінок, і всі вони з року в рік свідчать, що «не все гаразд у Датському королівстві». У 2020 Україна посіла там 59-е місце серед 153 держав. А наші жінки, за даними держстату, на кінець 2020 заробляли лише 78% від заробітку чоловіків. Так, формально можна сказати, що жінок вже не утискають, але й прав та можливостей їм не надто активно додають. Розрив досі існує у різних сферах життя. На це і звертає увагу феміністичний рух.
Привид 3. Феміністки ненавидять чоловіків
Жодної ненависті як такої не існує. Річ у тому, що, по-перше у медіапросторі феміністичний рух, як правило, висвітлюється радикальним. І це логічно, оскільки глядачу буде цікавіший якийсь гострий сюжет, ніж просто інформація про те, що ось є феміністки і вони вимагають рівні права. По-друге, важливо зрозуміти, що фемінізм не є чимось гомогенним. Це рух, у якому задіяні мільйони людей зі спільною позицією, але кожен – окрема особистість. Тож не варто вішати ярлики радикалізму на всіх підряд за замовчуванням. Феміністки бачать і знають у який спосіб жінки більшою мірою страждають, та висловлюють їм свою підтримку й солідарність. Однак, ця прицільна допомога жінкам жодним чином не означає ненависті до чоловіків у їх сукупності. Побачте різницю.
Привид 4. Феміністки проти сім’ї та дітей. Одружена жінка і мати не може бути феміністкою
Це абсолютно не так. Сама ідея фемінізму – у рівних правах і можливостях для жінки і тут наріжним каменем стоїть її воля і вибір. Але феміністки хочуть бути точно переконаними, що заміжжя і материнство – це саме свідомий вибір, а не наслідок шкідливих гендерних стереотипів, що століттями процвітали у патріархальному світі. Із самого малечку дівчинка втискається у гендерну рамку «принцеси у рожевому платті», яка зобов’язана бути красивою, турботливою «берегинею сімейного вогнища». Виростаючи, багато дівчат так і продовжують жити у цій інфантильній парадигмі, не знаючи як це брати відповідальність за власне життя у свої ж руки. Тобто вони мають вибір без вибору. До речі, гендерні стереотипи добряче шкодять і чоловікам, які теж зростають з купою «заводських налаштувань» патріархату. А любляча дружина і мати абсолютно корелює із фемінізмом, точно так само, як і неодружена жінка без дітей. Адже будь-який зважений вибір вільної й усвідомленої жінки – це прекрасно.
Привид 5. Феміністки проти краси, за аборти та хочуть аби жінки працювали у шахтах
Тут все просто: право вибору, панове! Лише це головне в усіх вищезгаданих питаннях. На жодному із плакатів феміністичних демонстрацій ви не побачите чогось на кшталт «Ану не голи ноги і не ходи на манікюр!», «Вагітна? Йди зроби аборт!», «Виходь з офісу – розвантажуй вагони!». Натомість ви побачите там протест проти гендерних стереотипів. Адже краса – поняття абсолютно суб’єктивне і кожна вирішує за себе: їй красиво з вагою в 100 кілограмів чи у 50 і чи ходитимуть ці кілограми у ботфортах на шпильці, або ж у кедах. Щодо вагітності – то це 100% жіноче тіло, що бере на себе всі ризики даного процесу, ризики для здоров’я і життя, короткострокові та довгострокові. Тому їй і вирішувати – проста логіка без прикрас і філософій. Щодо важких робіт, то справді, фізично жінка не може виконувати якісь із них. Але раптом жінка вирішить, що може – то вона повинна мати доступ і можливість отримати цю роботу. Аналогічно, якщо чоловік, наприклад, хоче працювати нянькою в дитячому садку, то ніхто не може його дискримінувати у цьому праві. Та й взагалі, гендерним стереотипам у професіях геть не місце у сучасному світі. Феміністки добре це знають.
Привид 6. Чоловіків-феміністів не буває
Існує думка, що «справжнього чоловіка» фемінізм може цікавити лише як мішень для кидання каміння, але ні. Бо, по-перше, сама по собі концепція справжнього чоловіка – той же застарілий стереотип, існування якого вельми не до вподоби фемінізму, а, по-друге, фемінізм – гуманістична концепція рівності прав та можливостей, яка в кінцевому результаті прагне досягнути верховенства свободи особистості й вибору. То чому ж сучасному, освіченому чоловіку не може це імпонувати? На феміністичних маршах із року в рік більшає чоловіків, а багато з них просто підтримують цей рух і без участі у заходах. Серед світових зірок теж достатньо феміністів, зокрема: Кріс Хемсворт, Джон Ледженд, Том Хідлстон, Том Харді, Джейсон Момоа, Барак Обама, Джозеф Гордон-Левітт, Йен Сомерхолдер та інші. Всі вони неодноразово робили публічні заяви про свою позицію.
