Дитяча психіка настільки вразлива, що кожне слово може на неї вплинути. І не завжди так, як би нам того хотілося. Ми зібрали поширені фрази, які не слід говорити дитині, аби не боротися потім з фатальними наслідками.
«Якщо будеш погано поводитися, я тебе віддам…»
…Бабі Язі, Бабаю, поліції, циганам і т.д. На що тільки не йдуть батьки, щоб впоратися з примхливою дитиною, навіть вдаються до погроз. І якщо хтось із дітей над цим може посміятися, то для більшості все-таки це працює. А потім може спостерігатися поглиблення страху: темряви, пустої кімнати, простору під ліжком. Боязливі і тривожні діти можуть отримати справжню фобію. Якщо ви переживаєте за емоційне здоров’я дитини, краще знайдіть інший підхід: малюк має рости з почуттям спокою і захищеності.
«Я тебе не люблю»
Звичайно, жоден батько чи мати не скаже подібні слова при здоровому глузді. Що б не зробила дитина, не говоріть їй цього, якщо не хочете надати сильної психологічної травми. Дитина може сприймати ці слова буквально. Навіть якщо батьки вчасно схаменулися і сказали, що просто пожартували, ці страшні слова назавжди залишаться в пам’яті дитини і періодично будуть про себе нагадувати. Тому рекомендуємо ретельно добирати слова.
«Ти не вийдеш з-за столу, поки не доїси!».
Це перша фраза – спогад з дитинства, яку називають учасники «Зважених та щасливих», коли приходять на проект худнути. Ці слова чули практично всі, але ваша дитина – не повинна. Десь на підсвідомому рівні родичі ще пам’ятають, що таке голод, тому часто і загодовують дітей, а ті у підлітковому і зрілому віці часто страждають від зайвої ваги та проблем зі здоров’ям, які є наслідком ожиріння. Не варто заставляти дитину їсти, коли вона не хоче. Внаслідок цього у неї не буде сил на навчання і спорт, оскільки всі ресурси організму спрямовані на те, щоб переварити їжу.
«Роби через «не можу»»
Ще одна поширена фраза, яка може завдати дітям реальну фізичну шкоду. Особливо це стосується занять спортом. Чуючи ці слова, багато хто силує організм в моменти, коли цього робити не треба. Спеціалісти рекомендують навчити дитину чути сигнали свого тіла, розрізняти дискомфорт і біль. Вони не повинні нічого робити через силу.
«Хлопчики не плачуть»
З цим стереотипом ми всі виросли. І в результаті маємо холодних, байдужих і скупих на почуття чоловіків. Слід пам’ятати, що придушення емоцій перетворює дітей в емоційно хворих дорослих, формує комплекси і нав’язує гендерні стереотипи.
«Роби, як я сказав»
Часто, за браком часу, дорослі не можуть пояснити істинність і необхідність якихось речей, відмахуючись від мільйона запитань одним: «Бо я так сказав». Насправді ж дитина не хоче виконувати команди. Ідеальний варіант, коли дітей виховують власним прикладом.
«Чому ти не такий, як твій брат/сестра?»
Подібні фрази загострюють і без того існуючу конкуренцію між рідними братами чи сестрами. Ніколи не слід порівнювати дітей: ви тільки підливаєте масла у вогонь їх неприязні один до одного. Спробуйте замість цього заохочувати кожного в тому, що у нього добре виходить, уникаючи порівнянь.
«Не будеш вчитися – будеш двори підмітати»
Кожна професія заслуговує на повагу, але ж всі батьки хочуть своїм дітям легшої і кращої долі. Саме тому подібні фрази лунають під час навчання у школі. Проте дітям просто треба дозволити прожити їхнє дитинство без стресів і переживань. Доведено, що занадто старанна робота «на майбутнє» в середній школі призводить до раннього професійного і емоційного вигоряння. Часто такий майже невидимий примус і нав’язування амбіцій навіть може стати причиною різкої зміни поведінки і навіть захоплення алкоголем чи цигарками. Психологи стверджують, що щасливі, розслаблені люди більш успішні.
«Ти зможеш стати, ким захочеш»
Маючи намір мотивувати і вселити надію, батьки часто вирощують в дітях не зовсім адекватне сприйняття реальності. Через розчарування і неможливість втілення якихось мрій потім виникають неврози. Завдання батьків – не тільки надихати дітей на звершення, але й ростити їх реалістами, пояснювати, що в житті будуть і розчарування, але їх можна і треба пережити, щоб стати сильнішим і йти далі до нових вершин.
«Якби не ти, я б … «
Ніколи в житті дитина не повинна чути, що вона була небажаною і чомусь завадила – кар’єрі, особистому щастю матері і т.д. Подібна відповідальність дуже тисне на малюка. І що б в житті матері далі не трапилось, дитина буде жити з почуттям провини за те, що у мами не склалося життя. Через це у дорослому віці діти нерідко не дозволяють собі власного щастя, а роблять усе, щоб віддати борг своїм батькам за те, що вони народилися.
«Ми не можемо собі цього дозволити»
Ця фраза часто лунає, особливо в період фінансових криз. Але не слід акцентувати на цьому увагу, бо це створює ментальні рамки для дитини і доводить, що в житті головне – гроші. Краще пояснити ситуацію, аби дитина розуміла, в чому справа.