Українські серіали зазвичай викликають негативні емоції, а то й взагалі відразу. Це цілком логічно, якщо, наприклад, взяти до уваги різницю в фінансуванні українського телебачення і заокеанного. Коштів в нас менше, декорації бутафорні, камери та відеообладнання не найновіші.
На жаль, гра акторів теж часто залишає бажати ліпшого, вона занадто театральна. Але це й не дивно, більшість “відомих” українських акторів переважно працюють в театрі на великій сцені. А нові обличчя є вихідцями з університету Поплавського (цим все сказано) або Карпенка-Карого, де досі пропагують театралізованість акторської гри. Та й досвід на українському телебаченні отримати важко. Не так багато серіалів у нас знімають. Але нещодавно на телеканалі ТРК «Україна» вийшов багатосерійний фільм «Сага» і здається у глядачів він викликає великі надії та сподівання.
«Сага» з перших серій знайомить нас з Микитою Козаком (Олександр Печериця) і Христиною (Дарія Плахтій). На вулиці 1914-ий рік, починається Перша світова війна і Микита йде на фронт. Після повернення він одружується з Христиною і надалі ми спостерігаємо за їх родиною впродовж наступних ста років. Головна ідея цього багатосерійного фільму — розповісти історію родини Козака від 1914-го по 2004-ий рік.
Впродовж серіалу ми будемо переноситися в різні епохи, а часові лінії будуть перетинатись. Ми побачимо як війни, Голодомор, Голокост та інші історичні події впливають на життя Микити, Христини, їх нащадків та родичів.
З хорошого, можемо зазначити якісний сценарій і реалістичність персонажів. Вони звичайні люди, трохи наївні, з власними проблемами та примхами. Але за ними хочеться спостерігати, проживати з ними різні події, співчувати їхньому горю та радіти їхнім успіхам. Людяність героїв «Саги» захоплює.
Також якісним є відображення історичних подій. Приємно що творці «Саги» хоч і зосередились на житті окремої родини, але водночас розповідають про історію України. Глядач легко може прослідкувати часові рамки завдяки історичним подіям які відбуваються на задньому плані.
Варто зазначити також цікавий і різносторонній підхід до створення персонажів. Не всі комуністи – монстри, і не всі українці – ідеальні. В кожного є свої плюси та мінуси, і глядач має змогу побачити різних персонажів і прослідкувати хід їх думок і мотивацію. Водночас немає відчуття що комуністів намагаються виправдати. Загалом вийшло досить непогано.
Хоча «Сага» має і певні вади, як і більшість фільмів та серіалів. Деякі актори все ж таки переграють, на щастя таких меншість. В перших серіях реквізит місцями виглядає бутафорно. Декорації, які мали б занурювати нас в іншу історичну епоху, швидше підкреслюють той факт, що бюджет серіалу є невеликим. Та все ж, завдяки якісній грі більшості основних акторів і глибині персонажів, глядачу не складно зануритись в сюжет та ігнорувати недоліки. Сподіваємось, що з кожною серією якість буде лише покращуватися. Можливо, чим ближче сюжет буде рухатись до сучасності, тим реалістичнішими будуть і декорації, які трохи муляють око в перших серіях.
Попри певні недоліки, ми все ж таки радимо вам подивитись «Сагу», адже сюжет та події тут дійсно варті уваги.
З українським телебаченням та кінематографом завжди було складно. Але якщо глядачі будуть підтримувати нові проєкти, можливо, фінансування кінематографу покращиться і відповідно виросте якість нових українських фільмів і телесеріалів. А поки, маємо те що маємо.