Життя таке бентежне, особливо коли тобі 20. Будучи молодими, ми то стрімголов несемось по його серпантину, роблячи купу помилок та ігноруючи висновки, то тихо сидимо і чекаємо «щасливого дня», коли нарешті заживемо «по-справжньому». Але правда в тім, що краще таки гальмувати на поворотах, навчаючись на чужих помилках, і нарешті усвідомити, що «щасливий день» ніколи не настане у його ідеальному вигляді.